Структуроване навчання

Автори: Susan Boswell і Debbie Gray

Багатьох дітей з аутизмом буває досить складно навчити навички використання туалету. Батьки та педагоги перепробували безліч різних підходів щодо навчання дитини самостійного застосування цієї навички. Не всі діти однаково реагують на одні й ті самі техніки навчання. Метод, який виявився корисним і придатним для однієї дитини, може виявитися неефективним для іншої. У цій статті зібрано пропозиції деяких досвідчених педагогів і консультантів, які працюють у цій сфері програмування.

Насамперед, перед початком роботи над програмою, що допоможе дитині самостійно користуватися туалетом, рекомендується спробувати поглянути на цю проблему з точки зору дитини з аутизмом. По-друге, щоб допомогти дитині зрозуміти, чого від неї очікують, необхідно додати до її навколишнього середовища якомога більше елементів візуальної структури. Розглянемо деякі з елементів Структурованого навчання для того, щоб визначити, які саме наочні матеріали варто додати в середовище, щоб побудувати необхідні процедури, прояснити очікування від дитини та зменшити ймовірність виникнення суперечливих ситуацій.

Погляд з точки зору дитини.

Навичка використання туалету часто є досить складною в навчанні навіть для дітей, які типово розвиваються. Незважаючи на те, що дитина може добре контролювати і відчувати своє тіло, є безліч інших чинників ( наприклад, соціальних), що визначають те, наскільки легко дитині вдається опанувати ці навички. Маленькі діти, зазвичай, не відчувають внутрішнього бажання вивчити навичку туалету. Швидше, вони навчаються цієї навички, щоб догодити своїм батькам і набути соціального статусу "великого хлопчика" або "великої дівчинки". Така соціальна мотивація є найважливішим чинником у визначенні "готовності" до туалетного тренінгу.

У який спосіб характерні риси аутизму можуть спричинити в дитини складнощі під час навчання самостійного використання туалету?

1) Якщо дитина зазнає складнощів із розумінням і отриманням задоволення від взаємних соціальних стосунків, то це, зазвичай, впливає на цей процес. Тоді як інші дво-трирічні діти пишатимуться тим, що вони вже "великі", і раді догодити своїм батькам, такий тип мотивації рідко зустрічається в дітей з аутизмом.

2) У зв'язку з характерними складнощами в розумінні мовлення та імітації моделей, дитина з аутизмом може не розуміти, чого саме від неї очікують у туалеті.

3) Діти з аутизмом, найчастіше, відчувають значні складнощі з організацією інформації та вибудовуванням її в певній послідовності, а також із систематичним реагуванням на релевантну інформацію. З цієї причини послідовне виконання всіх необхідних під час використання туалету кроків і підтримання зосередження на виконуваному завданні пов'язані для них із серйозними складнощами.

4) Крім того, оволодіння навичкою туалету ускладнюється ще й тим, що багато дітей з аутизмом важко сприймають будь-які зміни. Можливо, що з погляду дитини немає нагальної потреби для внесення змін у звичну процедуру одягання та зміни підгузка. Після 3, 4 або 6 років використання памперсів, ця процедура дуже стійко закріплюється.

5) Дитина з аутизмом також може зазнавати складнощів з опрацюванням сенсорної інформації та встановленням зв'язку між відчуттями в тілі та повсякденною функціональною діяльністю. Тобто, вона може не знати, як "зчитувати" сигнали тіла, що говорять їй про те, що їй потрібно скористатися туалетом. Вона також може бути занурена в сенсорну стимуляцію, пов'язану з випорожненням, наприклад (розмазування фекалій - це не рідкість для дітей раннього віку, які мають аутизм). Дитина також може зазнати сенсорного перевантаження від навколишнього середовища у ванній кімнаті, звуків сплеску води, від відлуння, води, що тече, або від сидіння на стільці "з великою діркою посередині прямо над водою". Крім того, видалення одягу може також запускати перебільшені реакції на зміну в температурі й тактильних відчуттях дитини.

Елементи структурованого навчання.

Структуроване навчання - це термін, що використовується щодо набору інструментів для навчання/підтримки дітей з аутизмом. Ці інструменти зважають на характерні особливості аутизму та використовують його сильні сторони (візуальні та моторні навички, прагнення до рутинних послідовностей дій) для заповнення деяких прогалин в академічних навичках, спричинених характерними для аутизму дефіцитними областями. Структуроване навчання не лише сприяє навчанню нових навичок, а й також слугує для підвищення незалежності та самооцінки, зменшення проблемної поведінки, що є результатом збентеження, тривоги та перестимуляції. Структуроване навчання поєднує в собі використання індивідуалізованого оцінювання, встановлення проактивних та адаптивних рутинних процедур, а також систематичне використання наочних посібників для підтримки навчання.

Початковий етап: Оцінювання.

Якщо ви хочете навчити дитину з аутизмом навички використання туалету, перше, що потрібно зробити, це визначити реалістичну ціль, розуміючи, що до моменту досягнення повної самостійності у користуванні туалетом треба буде пройти ще довгий, довгий шлях. Кожен із кроків у напрямку самостійного відвідування туалету є метою сам по собі. Необхідно спостерігати й оцінювати розуміння дитиною процесу використання туалету для того, щоб вибрати правильну відправну точку.

Потрібно починати з побудови позитивного та конструктивного рутинного процесу навколо використання туалету та збору даних про готовність дитини до навчання розкладу або до незалежного відвідування туалету.

Для збору необхідних даних щодо готовності дитини може бути використана проста таблиця. Дитину на регулярній основі приблизно кожні 30 хвилин беруть у ванну кімнату для "швидкої перевірки", і після кожної з них фіксують дані про час, сухість штанів і справляння малої або великої потреби.

Звісно, необов'язково чекати рівно півгодини, щоб виконати перевірку. Дитину можна відводити у ванну щоразу, коли є підозра про те, що вона "намочила штани". Через 1-2 тижні почне вимальовуватися загальна модель.

Чи залишається дитина "сухою" тривалі проміжки часу?

Чи є якась закономірність у справлянні нею малої/великої потреби?

Чи виявляє вона якісь ознаки розуміння того, що вона "промочила" або "забруднила" штани?

Чи зупиняється вона в той момент, коли "мочить" або "бруднить" штани?

Дитина, для якої на всі зазначені вище запитання було дано відповідь "ні", імовірно, не готова до постановки такої цілі, як "самостійне використання туалету", проте ціль "встановлення позитивної рутинної процедури відвідування ванної кімнати" все ж таки може бути цілком доцільною.

На цьому етапі також варто оцінювати й інші аспекти туалетного тренінгу.

Чи починає дитина дотримуватися процедури, до участі в якій її залучають?

Які в дитини навички одягання?

Чи демонструє вона якісь певні страхи або інтереси, пов'язані з ванною кімнатою (реакція на змив, на воду, на рулони туалетного паперу тощо)?

Яка тривалість її концентрації уваги?

Наприкінці періоду оцінювання у вас будуть усі дані, необхідні для встановлення відповідної цілі для подальшої роботи.

Аналіз завдань у межах кроків процедури використання туалету може дати уявлення про всі необхідні дитині навички. Оцінювання поточного рівня навичок на кожному з кроків аналізу завдань допоможе вибрати реалістичну ціль і нагадає про те, що не варто намагатися працювати над кількома новими навичками одночасно. Аналіз завдань може бути глобальним або дуже специфічним. Кожен крок аналізу завдань може бути ще більш деталізований для визначення етапів навчання. Приклади глобального аналізу завдань і більш деталізованого аналізу завдань для одного з кроків наведено нижче.

1. Зайти у ванну кімнату

2. Приспустити одяг донизу:

(а) Дозволити дорослому приспустити одяг на дитині

(б) Приспустити самостійно від гомілки

(в) Приспустити від колін

(г) Приспустити від стегон

(д) Приспустити від сідниць

(е) Приспустити від талії

3. Сісти на унітаз

4. Узяти туалетний папір

5. Витертися туалетним папером

6. Встати

7. Викинути туалетний папір в унітаз / відро для сміття

8. Натягнути одяг

9. Змити унітаз

Система комунікації.

Ще одним важливим кроком у навчанні дитини навички самостійного використання туалету є планування способу, за допомогою якого дитина зможе ініціювати цю процедуру. На початкових етапах така ініціатива може виходити від дорослого, який спрямовує дитину у ванну кімнату або до розкладу. Однак у підсумку в дитини виникне необхідність висловлювати свою потребу самостійно. Навіть незважаючи на те, що вона може навчитися спонтанно відвідувати знайому і доступну їй ванну кімнату, вона потребує конкретного способу висловлення своєї потреби, щоб мати змогу попроситися до туалету, коли він перебуває за межами негайної доступності.

Більшість дітей спочатку навчаються використовувати той самий інструмент комунікації, за допомогою якого дорослі навчали її навички використання туалету. Наприклад, якщо мама давала дитині порожній кошик для підгузків, і це означало для неї, що настав час перейти у ванну кімнату та змінити памперс, дитина може почати використовувати той самий кошик, щоб дати зрозуміти своїй мамі, що їй потрібно змінити підгузок. Або ж, якщо в розкладі в дитини використовували фотографію туалету, щоб повідомити її про необхідність відправитися на горщик, та ж сама фотографія може стати значущим виразним інструментом комунікації.

Дитина з аутизмом, яка в деяких ситуаціях може говорити "туалет", не завжди зуміє скористатися цим словом у потрібний час. Коли вона втомилася, перебуває в незнайомому місці, з незнайомою людиною, у натовпі, вона застуджена або ж засмучена з якоїсь причини - її вербальні навички високого рівня можуть її підвести. Для дитини, якій це притаманно, корисною може виявитися візуальна підтримка, що (1) дає їй підказку до слова, яке вона шукає, та (2) слугує як резервна система в ситуаціях, коли дитина не може використовувати усне мовлення.

Джерело: http://teacch.com/educational-approaches/applying-structured-teaching-principles-to-toilet-training-susan-boswell-and-debbie-gray