Багато дітей з аутизмом, і в дошкільному, і в підлітковому віці, відчувають труднощі з випорожненнями в туалеті. Така делікатна тема часто стає серйозною проблемою для самої дитини та її оточення.
Деякі батьки намагаються використовувати різні засоби, щоб вирішити цю проблему власними силами, і можуть не звертатися до фахівців. У дитини можуть розвинутися фобії та страхи туалету, або ж з'явитися суто небажані поведінки, як-от розмазування калу, гра з калом, тощо. Навколишні дитини - однолітки, вихователі та вчителі не можуть вибудувати з дитиною соціальних і приємних стосунків, якщо вона ходить «по-великому» в штани", і ця проблема часто стає серйозною перешкодою для соціалізації та інклюзії дитини. Як і під час корекції будь-якої іншої поведінкової проблеми, варто сприймати її не як симптом аутизму , а як проблематичну поведінку.  Звідси, першим кроків у розв'язанні цієї проблеми буде збір та аналіз даних.

На початковому етапі варто записувати дані протягом щонайменше двох тижнів, на щоденній основі.

Варто записувати:
1. Дату і точний час усіх випорожнень (а також час усіх прийомів їжі).
2. Місце, в якому дитина випорожнювалася
3. У що дитина була одягнена.
4. Консистентність випорожнень

Після того, як дані було зібрано, варто провести аналіз і визначити, з якої з причин виникає ця проблема:

1. Медичні причини
2. Відсутність навички (або відсутність узагальнення вже навченої навички сечовипускання в туалеті)
3. Відмова від співпраці
4. Наявність ритуалів і стереотипів, пов'язаних із дефекацією.

У дітей, у яких проблеми з дефекацією в туалеті пов'язані з медичними причинами, зазвичай є нетипові ознаки - надто часті та рідкі випорожнення, або навпаки, надто рідкісні та тверді. У даному випадку варто звернутися до педіатра, і якщо справді існує проблема, то педіатр дасть направлення до відповідного фахівця. У даному випадку, варто послідовно виконувати ті рекомендації, які надасть фахівець у даній галузі.

Якщо дитина з аутизмом «ходить “по-великому” в штани» через те, що навичка випорожнюватися в туалеті відсутня, з аналізу даних буде помітно, що немає жодних специфічних характеристик або стереотипів, пов'язаних із цим процесом.  
У цьому випадку варто застосовувати процедуру корекції, що ґрунтується на проактивних і реакційних методах.
Перш за все, варто упевнитися, що дитина вміє сидіти тривалий час на унітазі. Якщо дитина не сидить на унітазі, або сидить дуже напружено, лише кілька секунд - у цьому разі немає жодної можливості, щоб дитина змогла випорожнюватися в туалеті. У цьому разі варто вибудувати навчання сидіння на унітазі - як окреме вправляння. Для навчання можна використовувати фізичні підказки та заохочення або жетони.
Крім навчання сидіти на унітазі, варто вибудувати графік відвідувань туалету. Виходячи з початкових даних, варто обрати час, який найближчий до того часу, коли дитина зазвичай випорожнюється. Варто відвести дитину в цей час до туалету і допомогти їй сидіти на унітазі протягом 5 хвилин. Якщо нічого не сталося - дитина може вийти з туалету, але після цього ви будете відводити дитину в туалет кожні 10 хвилин.

1.Допомогти дитині стояти перед диваном, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» в підгузок, але перед диваном - вона отримує заохочення.
2. Допомогти дитині стояти в коридорі перед туалетом, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» в підгузок, але в коридорі перед туалетом - вона отримує заохочення.
3. Допомогти дитині стояти в туалеті, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» в підгузок, але в туалеті - вона отримує заохочення.
4. Допомогти дитині сходити «по-великому» в підгузок сидячи на унітазі в туалеті, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» в підгузок, але сидячи на унітазі в туалеті - вона отримує заохочення.
5. Допомогти дитині сходити «по-великому», сидячи на унітазі в туалеті, з приспущеним підгузком до колін, і якщо в неї вийде сходити «по-великому», сидячи на унітазі в туалеті, але з приспущеним підгузком до колін - вона отримує заохочення.
6. Допомогти дитині сходити «по-великому» сидячи на унітазі в туалеті, тримаючи підгузок у руках, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» сидячи на унітазі в туалеті, але тримаючи підгузок у руках, - вона отримує заохочення.
7. Допомогти дитині сходити «по-великому» сидячи на унітазі в туалеті, без підгузка, і якщо в неї вийде сходити «по-великому» сидячи на унітазі в туалеті, але без підгузка, - вона отримує заохочення.
Варто пам'ятати, що обирати етапи та кроки для навчання дитини дефекації в туалеті необхідно на основі її індивідуальних здібностей та потреб. Для деяких дітей буде необхідний більш поступовий процес, або інший спосіб припинення використання підгузка (наприклад, не приспускати підгузок, а залишати підгузок на дитині, але прорізати в ньому заздалегідь дірку, та поступово її збільшувати, доки в підгузку відпаде потреба.

Для успішного проведення процедури «великого» туалетного тренінгу необхідно:
1. Закріплення навичок «малого» туалетного тренінгу - тобто дитина повинна вже вміти мочитися в туалеті.
2. Запис даних на постійній основі. Не припиняти ведення записів поки дитина повністю не освоїть цю навичку.
3. Послідовне застосування процедур для навчання - необхідно щонайменше 3 тижні послідовного застосування процедури для оцінки її ефективності. Діти, які роками ходять «по-великому» в штани, не можуть відучитися від цього протягом двох-трьох днів.

Отже, і процес навчання та закріплення альтернативної навички, тобто випорожнення в туалеті може відбуватися тривалий час. Тому, дуже важливо застосовувати процедуру послідовно і вести записи, для того, щоб можна було відстежити динаміку процесу.