Окрім системи комунікації РЕСS, є додаткові методи, які дають змогу навчити дітей з відставанням у розвитку мовлення способів спілкування. Ці системи комунікації охоплюють мову жестів, комунікативні книжки або планшети, на яких дитина вказує на картки, слова або символи, а також електронні посібники з голосовими синхронізаторами.
Вибір відповідної системи комунікації може суттєво полегшити навчання дитини, а також підштовхнути розвиток вокального мовлення. Деякі дослідження показують, що систем комунікації селективного виду - таких, як вибір символу або картки з низки інших символів, має набагато менше переваг, ніж топографічні системи комунікації (мова жестів, міміки та рухів тіла, рухів пальців рук, що складають слова, та розмовна вокальна мова, звісно).
Селективні системи комунікації опосередковані додатковими пристосуваннями (книжки, ноутбуки, електронні платформи, картки), які не завжди доступні, а також можуть обтяжувати своєю присутністю (дитина має завжди пам'ятати носити з собою прилад або книжку, а також дбати про те, щоб вона була в цілості). Крім цього, для ефективного використання цього виду систем необхідні хороші навички візуального сприйняття і сканування, оскільки селективні методи вимагають уміння вибрати той символ або картку, яка підійде для вираження бажання або ініціативи.

Але і в топографічних системах комунікації є свої недоліки - вони вимагають хорошої моторики і координації м'язів - для того, щоб оточуючі могли зрозуміти ці жести. Крім цього, вибір цієї системи комунікації значно обмежує коло людей, з якими можна спілкуватися, тому що більшість людей не знайомі з мовою жестів і не розуміють більшість із них. І додаткове ускладнення, яке є суттєвою перешкодою до застосування даних систем для навчання дітей з аутизмом, - це відсутність фахівців, які вміють навчати цих навичок.

Тому ухвалення рішення про вибір відповідної системи комунікації має ґрунтуватися на початкових навичках дитини - у сфері візуального сприйняття, дрібної моторики, розмаїття мотиваційних чинників і сфер інтересу, а також первинних навичок комунікації - спонтанного погляду, наближення до оточуючих людей тощо.Крім цього, ніхто не забороняє поєднувати і комбінувати системи комунікації. Завжди можна почати з одного типу комунікативної системи (наприклад, із селективного), і надалі, у міру того, як дитина набуває додаткових навичок, ввести інший тип (наприклад, топографічний).Найголовніше - це не позбавляти дитину можливості спілкуватися! У будь-якій програмі навчання мають бути присутні завдання, які допомагають дитині навчитися спілкуватися більш ефективно. А спосіб спілкування - це вже за можливостями і здібностями...