Основною метою цього етапу є навчити дитину коментувати події, що відбуваються в її навколишньому середовищі, і таким чином привертати увагу оточуючих. Як малюки вказують пальцем у небо і кричать: "Літак! Мамо, дивись - літак!!!". Функція цієї поведінки - це не отримати літак у свої руки, а привернути увагу мами. Тобто ця поведінка посилюється соціальним заохоченням (реакцією мами "Ух ти!"), а не доступом до бажаного предмета або дії.

Але цей момент і є утрудненням у дітей з аутизмом - соціальні заохочення їх зазвичай цікавлять набагато менше, ніж мотиваційні предмети. Тому, навчання коментування починається з навчання реакції на запитання "Що ти бачиш?", і після того, як дитина навчиться розрізняти "Що ти бачиш?" від "Що ти хочеш?", можна буде використовувати різні стратегії, щоб навчити її коментувати спонтанно, без того, що їй постійно мають ставити запитання.

Під час навчання варто пам'ятати, що коментування відрізняється від прохань таким:
1. Коментування виникає, коли в навколишньому середовищі відбувається якась цікава подія, а прохання - коли в дитини є бажання або потреба в отриманні доступу до предмета або дії. Тобто від самого початку, ці реакції викликаються різними попередніми факторами.
2. Коментування призводить до отримання соціального заохочення (уваги), а прохання - до отримання доступу до бажаного предмета або дії. Тобто, у цих реакцій абсолютно різна функція.

Отже, під час навчання варто:
1. Заохочувати кожен комунікативний акт відповідно - прохання - наданням предметів або дій і похвалою, коментар - тільки соціальним заохоченням! (похвала, посмішка, вираз обличчя, тощо)
2. тренувати коментування щонайменше 30 разів на день у різних функціональних ситуаціях.

Перший етап у навчанні коментування - це вибір відповідних ситуацій і підготовка комунікативної книги.

У книжці варто залишити на поверхні лише картку: "Я бачу..." і підготувати ті картки, що відповідатимуть предметам, які бачить дитина. Навчання можна почати, заздалегідь підготувавши або нові іграшки, або створивши якісь незвичайні ситуації (наприклад, мама замість своїх туфель одягне татові), або якісь сюрпризи. Іграшки, що вистрибують, наприклад, можуть чудово підійти для цієї мети.

Варто показати цей новий предмет дитині (наприклад, натиснути на кнопку і вистрибне зайчик) і запитати "Що ти бачиш?". Дитина має взяти картку "Я бачу..." і картку із зображенням зайчика, приклеїти їх у правильному порядку на смужку і протягнути смужку. Якщо необхідно, варто використовувати підказки, щоб допомогти дитині вибрати правильні картки. І після того, як дитина протягнула смужку, потрібно словесно похвалити дитину, і не використовувати жодних додаткових заохочень.

На другому етапі потрібно навчити дитину розрізняти картки "Я хочу..." і "Я бачу...". Варто на поверхню книжки викласти ці дві картки, а також додаткові картки мотиваційних предметів. Тепер дитина має навчитися правильно складати речення і правильно реагувати на запитання "Що ти хочеш?" і "Що ти бачиш?".

На наступному етапі потрібно навчити дитину коментувати спонтанно, а не реагувати на запитання, а також постійно підтримувати спонтанні прохання предметів чи дій.