ЗАСТОСУВАННЯ АВА ДЛЯ ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

Є стереотип - "АВА застосовується тільки для маленьких дітей з аутизмом". Мало хто знає, що методики АВА застосовуються для розвитку навичок і корекції поведінки в будь-якому віці, і також не залежать від діагнозу. Деяким педагогам і батькам складно уявити собі дорослу людину, яка сидить за столом і повторює дії за педагогом або вказує на розкладені картинки, і тому ці педагоги скажуть, що АВА дорослій людині з порушеннями не підійде. Вони будуть абсолютно праві в тому, що такий формат роботи не підходить підліткам і дорослим, але не праві в тому, що не підходить АВА.

Така плутанина виникає тому, що багато хто має на увазі під АВА програми раннього інтенсивного втручання, які застосовуються для дітей з аутизмом у дуже ранньому віці - від півтора до 4-ти років.

Метою цих програм є розвиток мовленнєвих навичок дитини, формування навчальної поведінки, формування навичок гри та спілкування з однолітками. У міру того, як дорослішає дитина, цілі в АВА програмі зміщуються, і акцент у роботі для дорослої дитини ставиться вже не на мовленнєві та ігрові навички, а на навички комунікації, навички самодопомоги і самообслуговування та навички проведення дозвілля. Інакше кажучи, з маленькою трирічною дитиною педагог буде вивчати вправу на імітацію рухів, сортування категорій, найменування карток і виконання інструкцій у просторі кімнати, але не буде її навчати самостійно натягати шкарпетки, тому що в цьому віці від дитини не очікують повністю самостійної дії в цій сфері. З підлітком педагог буде відпрацьовувати самостійне натягування шкарпеток, миття посуду, складання рушників у штаф і похід у магазин, але не імітацію і найменування карток.

 Застосування АВА завжди спрямоване на зміну соціально значущої поведінки, і в підлітковому віці значущим стає те, що людина з особливими освітніми потребами  може жити якомога більш повноцінним і самостійним життям. Отже, метою застосування АВА в підлітковому віці є формування таких навичок, які дадуть змогу людині досягти найбільш якісного життєвого рівня.

Унаслідок зміни цілей змінюються і методи. Якщо в ранньому віці широко використовується метод навчання окремими блоками, навчання часто відбувається за столом, за допомогою дидактичних матеріалів, то в підлітковому віці навчання за столом відбувається набагато рідше, частіше використовуються методи формування поведінки, ланцюжки поведінки та "Спонтанне навчання".Для того, щоб визначити, чого навчати і як, в АВА використовуються інструменти оцінки навичок. У дошкільному та початковому шкільному віці для оцінювання навичок використовуються ABLLS-R і VB-MAPP. А в підлітковому віці та для дорослих людей з особливостями використовуються інші інструменти, як-от "Essential for Living" та AFLS. Ці інструменти призначені для оцінювання важливих навичок у цьому віці, як-от уміння надати самому собі першу допомогу (наприклад, наклеїти пластир на рану), уміння розігріти або приготувати їжу, уміння витирати сідниці й прати речі, уміння спокійно ходити вулицею, не вокалізуючи й розмахуючи руками, робити покупки в магазині, та займати себе функціональною діяльністю у вільний час. Використовуючи ці інструменти, фахівець може визначити, які навички в підлітка вже сформовані, а які ще ні, і вибрати цілі для навчання.

Таких навичок, як розігріти їжу або робити покупки в магазині, можна навчити за допомогою покрокового формування ланцюжка поведінки - роздрібнити цю складну дію на окремі дії і послідовно навчати цих дій за допомогою підказок і заохочень.Такої навички, як витирати сідниці або спокійно ходить на вулиці можна навчити за допомогою методу "Формування реакції", і надавати заохочення за покращені реакції, а простіші або неякісніші реакції не заохочувати.Як у молодшому віці, так і для дорослих найважливішою метою є комунікація, і робота над цією метою не припиняється ніколи.  Дорослі люди, які не говорять, як і раніше, вчаться спілкуватися за допомогою карток PECS або жестів, а для тих, хто вже вміє говорити, роботу зазвичай ведуть над ускладненням мовленнєвих реакцій або навчанням соціальним правилам, яких треба дотримуватися під час розмови. Найчастіше для цього застосовують такий метод, як "Спонтанне навчання", але можуть застосовуватися й додаткові, як-от "Соціальні історії" або відео-моделінг.Корекція проблемної поведінки в цьому віці також ґрунтується на результатах функціональної оцінки, як і в молодшому віці. Варто пам'ятати, що поведінкові проблеми найчастіше відбуваються на фоні відсутності навичок комунікації (людина не може попросити те, що вона хоче, або відмовитися від того, чого не хоче) чи відсутності навичок проведення дозвілля (не знає, чим зайнятися), і навчання її цих адаптивних навичок найчастіше і є найефективнішим методом корекції.Використовуючи інструменти прикладного аналізу поведінки можна значно покращити якість і рівень життя будь-якої людини, незалежно від віку і діагнозу.